Трансгендерність: правда
Тестостерон не вилікував мою дисфорію — він притупив усі почуття, поставив під загрозу мою фертильність і прикув мене до голки на все життя. Статеве дозрівання — не хвороба; не дозволяйте клінікам продати вам довічний експеримент.
Огляд
Мікайла Сілверторн, детранзішнерка, що чотири роки приймала тестостерон, каже, що препарат притупив її емоції, поставив під сумнів її фертильність і був призначений їй після одного візиту до терапевта. Вона стверджує, що медична транзиція — це «науковий експеримент» індустрії, що використовує тваринні гормони, породжує довічну залежність і відволікає від незагоєної травми, як-от дитяче сексуальне насильство, з яким вона тепер пов'язує свою дисфорію.
Повне узагальнення відео
У відео «Transgender: The Truth» Мікайла Сілверторн представляє себе як детранзішерку, яка колись ідентифікувала себе як трансгендерну й чотири роки приймала тестостерон. Вона згадує, що медичні працівники попереджали її, що тестостерон «підвищує ризик раку яєчників, раку шийки матки», проте вона відчуває, що це попередження применшили. Після припинення ін’єкцій Мікайла каже, що зрозуміла: гормони притлумили її емоції — вона стала «менш пригніченою», але й «менш щасливою, менш сумною, з меншою кількістю емоцій», — і тепер вважає, що лікування було «науковим експериментом», який назавжди пошкодив її фертильність і загальне здоров’я. Мікайла описує, наскільки легко отримала рецепт: один візит до терапевта дав лист того ж дня, і незабаром вона вже «кололася голкою щотижня». Вона стверджує, що індустрія заробляє на вразливих людях, яким «потрібна відповідь» на їхній біль, наполягаючи, що медичний перехід «не корисний для довкілля», шкодить тваринам, чиї гормони збирають, і тримає пацієнтів «цілком залежними від цієї індустрії до кінця життя». Вона додає, що багато детранзішерів, із якими вона говорила, поділяють ці жалі. Центральним у її свідченні є твердження, що гендерна дисфорія корениться в неопрацьованій травмі, а не у вродженій ідентичності. Мікайла розкриває, що вона була «сексуально ображена в дитинстві», спогади про що були настільки пригнічені, що вона не пов’язувала насильство зі своїм тілесним дискомфортом ще багато років після початку переходу. Тепер вона вважає, що «всі люди, які переживають цю гендерну дисфорію, — це люди, що зазнали травми», і що медичний перехід лише відволікає від «зцілення», якого потребує травма. Мікайла також розмірковує про свою подвійну мастектомію, визнаючи, що якийсь час було «приємно, що тобі не свистять услід», але тепер вона сумнівається, чи була операція потрібна, щоб почуватися комфортно у власному тілі. Вона закликає глядачів щодня практикувати любов до себе — буквально дивитися в дзеркало й казати «я люблю своє тіло» — і шукати терапії замість гормонів. Визнаючи, що її позиція «непопулярна» й коштувала їй дружби, вона наполягає, що говорить «від серця» й «від правди», мотивована турботою, а не ненавистю, і заохочує кожного, хто розглядає перехід, дослідити обидві сторони, перш ніж ухвалювати незворотні рішення.