Я була трансгендером і шкодую про це, це шахрайство | Сандра Меркадо
Я був жіночним гей-хлопчиком, якому сказали, що я жінка в неправильному тілі. Після двадцяти років, гормонів та вагінопластики я прокинувся: це шахрайство. Не можна змінити стать, а призначення блокаторів дітям — це насильство.
Огляд
Сандра Меркадо розповідає про свою подорож від жіночного гей-хлопчика, якого цькували та ображали в Іспанії 1990-х, до медично трансіціонованої жінки за старим гендерним законом, і, нарешті, до детранзиціонованого гея. Після вагінопластики та ускладнень він пережив кризу усвідомлення, що не може змінити стать, і зараз виступає за дослідницьку терапію для дисфорії, попереджаючи проти блокаторів статевого дозрівання, афірмативної допомоги та іспанського закону про самоідентифікацію.
Повне узагальнення відео
Сандра Меркадо, народжена у 1986 році, розповідає про своє дорослішання як жіночний гей-хлопчик поблизу Барселони у 1990-х. З раннього дитинства він відчував потяг до чоловіків і віддавав перевагу заняттям та стилям, культурно асоційованим із дівчатами, через що зазнавав жорстокого цькування в школі, психологічного насильства з боку батька та повсюдної гомофобії. Оскільки суспільство ототожнювало його жіночність із жіночою природою, а бути жіночним геєм було ганебно та небезпечно, у нього розвинулася гендерна дисфорія, і він почав вірити, що народився в неправильному тілі. Відповідно до старого гендерного закону Іспанії, він пройшов афірмативну терапію, де психологи підтвердили, що він насправді жінка, увʼязнена в чоловічому тілі, посиливши сексистські стереотипи про те, що робить жінку жінкою. Він почав приймати гормони протилежної статі, а пізніше перенів вагінопластику. Спочатку він відчував гендерну ейфорію і соціально вважався жінкою, але приблизно через півтора роки після операції він почав страждати від фізичних ускладнень, включаючи стриктуру уретри. Він розповідає, що під час реконструктивної операції хірурги експериментували на ньому без належного інформованого згоди, перемістивши його сечовипускний канал без попередження та поводячись з ним як з піддослідним кроликом. Ця фізична травма збіглася з глибокою психічною кризою. Він почав запитувати, що насправді означає «відчувати себе жінкою», усвідомивши, що це поняття повністю ґрунтується на сексистських стереотипах, а не на біологічній реальності. Він дійшов висновку, що медичні фахівці обманули його, і що неможливо змінити стать. Зараз він розуміє себе як гея, який зазнав жорстокої плумофобії, а не як жінку, і проходить дослідницьку психотерапію, щоб розібратися з коренями своєї дисфорії в дитячій травмі, батьківському насильстві та соціальному відторгненні. Меркадо критикує чинний іспанський закон про самоідентифікацію трансгендерів, стверджуючи, що він дає можливість фетишистам і знімає психологічні гарантії, а також засуджує призначення блокаторів статевого дозрівання та гормонів протилежної статі неповнолітнім як дитяче насильство та неконтрольований медичний експеримент. Він наполягає на тому, що дисфорію слід лікувати за допомогою ретельної психологічної дослідницької роботи до вжиття будь-яких незворотних кроків. Він зазначає, що медичний перехід залишив його з хронічними проблемами зі здоров'ям і постійним психічним стражданням, не вирішивши його основного стану, який він описує як психічний розлад, що потребує справжнього лікування, а не афірмації.